Коли консервативний гість з Америки недовірливо запитав, навіщо церкві «рок-гітара», кмітливий пастор відповів, що польською це звучить як гітара, на якій можна грати цілий рік. Ця історія відкриває роздуми над одвічним питанням: скільки з навколишнього світу християнин може прийняти, а що мусить відкинути. У 1 посланні до Коринтян (1 Кор 11), пишучи про покривання голови та Господню Вечерю, Павло дає напрочуд практичну підказку: питай, чи твоя поведінка допомагає іншим прийти до Бога, чи стає їм на заваді. Послухай, перш ніж наступного разу опинишся перед таким вибором.
У лабіринті знаків
(не)ідеальні
Іноді нам здається, що ми не підходимо для церкви, бо ми неідеальні. Іншим разом неідеальність інших, їхні гріхи та падіння змушують нас триматися подалі від церкви, яка так далека від ідеалу. Однак 1-й лист до Коринтян показує нам, як, будучи неідеальними, знайти своє місце серед інших неідеальних людей у Церкві, яка є одночасно ідеальною й неідеальною. 1-й лист до Коринтян, це саме життя, але життя, побачене з перспективи того, що Бог може з ним зробити і як Він може його змінити.
Переглянути всю серію
16 проповідей
