У Японії голосно сьорбати суп, це комплімент, а на грецькому весіллі… плюють на наречену: той самий жест у різних культурах означає зовсім різне. Від цього кумедного спостереження проповідь веде до 1 послання до Коринтян (1 Кор 11), де Павло пише про покривання голови та про Господню Вечерю, про знаки, якими християни, часто несвідомо, говорять світові про свою віру. Адже ми самі є знаком, який може вказувати іншим на Христа або збивати з дороги. Послухай і запитай себе, куди вказує твоє життя.
У лабіринті знаків
(не)ідеальні
Іноді нам здається, що ми не підходимо для церкви, бо ми неідеальні. Іншим разом неідеальність інших, їхні гріхи та падіння змушують нас триматися подалі від церкви, яка так далека від ідеалу. Однак 1-й лист до Коринтян показує нам, як, будучи неідеальними, знайти своє місце серед інших неідеальних людей у Церкві, яка є одночасно ідеальною й неідеальною. 1-й лист до Коринтян, це саме життя, але життя, побачене з перспективи того, що Бог може з ним зробити і як Він може його змінити.
Переглянути всю серію
16 проповідей
