Чи траплялося тобі молитися про щось так довго, що починав підозрювати: тобі спішно, а Богові, ні? Ця проповідь веде до однієї з найнесподіваніших притч Ісуса, про вдову, чий голос нічого не важив, і суддю, який не боявся ні Бога, ні людей (Лк 18). Роздум показує, що Бог зовсім не такий, як той суддя, а ми не такі, як та безпорадна вдова: ми обрані й знані на ім’я. Послухай, якщо чекання затягнулося, а тобі потрібна причина не переставати розмовляти з Богом.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Лука зазначає, що Ісус розповів цю притчу, щоб учні завжди молилися і не занепадали духом. Що в становищі вдови та в поведінці судді з Луки 18:1-8 робить цю історію такою несподіваною для перших слухачів?
- Ісус говорить про суддю, який Бога не боявся і людей не соромився. Чим, за словами Ісуса, Бог відрізняється від цього судді і чому це порівняння має заохотити нас до молитви?
- У проповіді наголошувалося, що ми не схожі на безіменну вдову, а є вибраними, яких Бог знає на ім'я, наче наречена, що чекає на Христа. Як ця правда змінює те, як ти розмовляєш з Богом?
- Проповідник нагадав, що притча звучить у контексті навчання Ісуса про Його друге пришестя. Як це впливає на розуміння обітниці, що Бог незабаром захистить своїх вибраних?
- Ісус запитує: чи знайде Син Людський віру на землі, коли прийде? Що, на твою думку, спонукає деяких людей перестати чекати на Ісуса і розмовляти з Ним?
- У якій справі ти сьогодні відчуваєш, що тобі поспішно, а Богові ні, і як цього тижня можна наполегливо говорити з Ним про це, не занепадаючи духом?
