Як закрити розділ, який ти добре знаєш, і ввійти в цілком незнану реальність? Переїзд, дорослі діти, зміна роботи чи місця служіння, у такі хвилини повертаються ті самі запитання: чи ми зробили все, що могли? Ця проповідь веде нас до Гетсиманського саду, щоб почути найдовшу молитву Нового Завіту (Ів 17), у якій Ісус закриває найважливіший розділ свого життя: з подякою, з турботою про тих, кого залишає, і з вірою в майбутнє. Послухай і подумай, що можеш довірити Богові там, де твої власні можливості закінчуються.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У Івана 17:3 Ісус каже, що вічне життя полягає в тому, щоб знати єдиного правдивого Бога та Ісуса Христа. Що змінює у твоєму мисленні те, що вічне життя починається вже тут і тепер, у стосунках з Богом?
- Ісус молиться, щоб Отець не забирав учнів зі світу, а зберіг їх від лукавого. Що це прохання говорить про те, як Ісус бачив місце своїх учнів у ворожому світі?
- Учні були запальними, не розуміли з першого разу й ухвалювали поспішні рішення, але Ісус довірив їм свою місію. Що це говорить тобі про те, як Бог дивиться на тебе і на твою спільноту?
- Проповідник наголошував, що єдність, про яку молиться Ісус, не є вимушеною чи рішенням більшості, а плодом зрілості. Як може виглядати така зріла єдність серед людей, яких розділяють погляди, статус чи минуле?
- Який розділ твого життя зараз завершується або нещодавно завершився, і за що в ньому можна подякувати Богові, так само як Ісус почав свою молитву з вдячності?
- Кого з людей, на яких сьогодні маєш мало впливу, можеш цього тижня конкретно довірити Богові в молитві і як саме це зробиш?
