Чи можна щиро молитися серцем, у якому тихо жевріє переконання, що ти все ж кращий за інших? Проповідь починається з диявольського зізнання з фільму «Адвокат диявола», марнославство мій улюблений гріх, і веде до притчі про фарисея і митника (Лк 18), нагадуючи, ким насправді були обидва герої в очах перших слухачів Ісуса. Виявляється, найважче прийти до Бога з порожніми руками тим, хто не є ані зовсім поганим, ані зовсім добрим. Послухай, якщо хочеш, щоб твоя молитва зосереджувалася на Божій благодаті, а не на власних чеснотах.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Лука зазначає, що Ісус розповів цю притчу тим, хто був певен у своїй праведності та зневажав інших. Як змінюється її зміст, коли пам'ятаєш, що фарисеїв тоді вважали взірцем побожності, а митників вигнанцями?
- Фарисей починає молитву з подяки, але все ж не повертається додому виправданим. Що в його словах у Луки 18:11-12 показує, на чому насправді була зосереджена його молитва?
- Проповідник зауважив, як легко подумати: хіба я не кращий за вбивцю чи телефонного шахрая? Чому такі порівняння втрачають сенс, коли ми стоїмо перед святим і всезнаючим Богом?
- Історія вчителя недільної школи, який молився: дякуємо, що ми не такі, як той фарисей, показує, як легко потрапити в ту саму пастку. У яких ситуаціях ти помічаєш у собі схильність порівнювати себе з іншими?
- Ісус не лише навчав про смирення, а й жив ним: від народження у Вифлеємі, через миття ніг учням, аж до хреста. Що в Його приниженні найбільше допомагає тобі зрозуміти слова: хто принижує себе, той буде піднесений?
- Як цього тижня ти можеш у молитві зосередитися на тому, чим завдячуєш Богові, і з простотою митника сказати: Боже, будь милостивий до мене, грішного?
