Чи можна бути дуже близько, щодня вдома, у шлюбі, у церкві, і водночас дуже далеко? Ця проповідь веде нас до Галілейського озера, де Ісус розповідає натовпу притчу про сіяча (Мк 4), не щоб навчати рільництва, а щоб поставити діагноз нашим серцям. Виявляється, ми не є жодним із ґрунтів назавжди, ми стаємо ним щоразу, коли вирішуємо, як слухаємо Боже слово. Послухай і дай собі відповідь: що ти зробиш із тим, що почуєш?
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Ісус розповідає про сівача, який сіє всюди: при дорозі, на кам'янистому ґрунті й серед терну. Що цей на перший погляд нерозсудливий посів говорить про Боже серце і чому він міг дивувати перших слухачів?
- Великий натовп чує притчу й розходиться, а Дванадцятеро і ті, хто був з Ісусом, приходять із запитаннями (Марка 4:10-12). Чим відрізняється їхня постава і чого це вчить нас про те, що робити, коли щось незрозуміло?
- У проповіді прозвучало, що ми не є якимось ґрунтом назавжди, а стаємо ним щоразу, коли слухаємо. Як це змінює твій погляд на цю притчу і на себе?
- Хто з персонажів проповіді тобі сьогодні найближчий: Йонатан, зайнятий своїми справами, Еліезер, що будує віру на емоціях, Натанаїл, який намагається все поєднати, чи Іванна, що вірно слухається? Чому?
- Проповідник сказав, що Слово часто програє не гріху, а надміру важливих, навіть добрих справ. Що найчастіше заглушує в тобі Боже Слово?
- Де у твоєму житті Бог не має доступу зі своїм Словом і що конкретно ти можеш цього тижня прибрати, щоб звільнити Йому місце?
