Двоє друзів, затяті вболівальники футболу, домовилися: хто помре першим, той повернеться і розповість, чи грають на небесах у футбол. За кілька тижнів один із них почув: «Маю добру новину: на небі є футбол. І погану: ти граєш у суботу». Цей жарт відкриває проповідь про питання, яке ставили задовго до Павла: що буде, коли пролунає останній свисток (1 Кор 15). Павло нагадує коринтянам добру новину, на якій вони стоять і через яку спасаються: Христос помер за наші гріхи, був похований і третього дня воскрес. Свідки, як-от Яків, Петро і сам Павло, спершу не вірили, а потім віддали за цю правду життя. Послухай, якщо хочеш побачити, що сьогодні тримає тебе осторонь цієї віри: бездумність, сором чи переконання, що після свистка нічого немає.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- Чому, за словами Павла, віра марна, якщо Христос не воскрес (1 Кор 15:12-14)? Що змінилося б у твоєму житті?
- Як Павло стисло передає добру новину у віршах 3-5 і чому двічі підкреслює, що це сталося «за Писанням»?
- Проповідник згадав Якова, Петра і Павла, які спершу не вірили. З ким із них ти найбільше себе ототожнюєш: зі звиканням до релігії, соромом чи переконанням, що віри немає?
- Павло пише, що добра новина є тим, на чому ми стоїмо і через що спасаємося. Що це означає на практиці, що саме вона дає тобі опору під ногами?
- Проповідник розповів про свого батька, який казав, що готовий до останнього свистка. Що допомагає тобі спокійно думати про власну смерть, а що в цьому заважає?
- Як цього тижня можна жити так, ніби воскресіння є правдою, а не лише добрим переказом?
