Напис на стіні в Лодзі, «Бог прощає, Відзев ніколи», роками зустрічав проповідника дорогою зі школи і став для нього образом культури, яка зробила чесноту з небажання прощати. Ці роздуми ведуть нас крізь Молитву Господню до одного з її прохань, повторюваного так часто, що ми перестали чути, про що насправді просимо (Мт 6). Прости нам наші борги, як і ми простили нашим боржникам, це речення виявляється одним із найнебезпечніших, які ми промовляємо. Послухай і запитай себе, чи справді ти вже простив своїм боржникам.
Питання для обговорення
Для розмови в домашній групі або для особистих роздумів після проповіді.
- У цій молитві євангеліст Матвій вживає слово "борг", а Лука слово "гріх". Що образ боргів і боржників говорить тобі про провину перед Богом і перед людьми?
- Одразу після молитви, у Матвія 6:14-15, Ісус каже, що Отець не простить нам, якщо ми не прощаємо людям. Як ти розумієш ці слова у світлі того, що Ісус уже помер за наші провини на хресті?
- Проповідь починається з напису на стіні "Бог прощає, Відзев ніколи" та гасла "ніколи не забувай, ніколи не прощай". Як культура помсти і відплати впливає на твоє ставлення до прощення?
- Проповідник нагадує, що молитва "Отче наш" небезпечна, бо ми повторюємо її автоматично. Яке її прохання найбільше кидає виклик твоїм власним планам і амбіціям, і чому?
- Які виправдання ти найчастіше знаходиш, щоб не прощати, наприклад "він має першим перепросити" або "їй треба отримати урок"? Що насправді стоїть за ними?
- Кому тобі потрібно цього тижня свідомо пробачити з вдячності за Боже прощення, навіть якщо ця людина не перепросить і вам не обов'язково ставати близькими друзями?
